Громади не починаються з грошей «Проблема номер один — це кадри»

Від бізнес-інкубатора до енергетичної безпеки

— Ми свою організацію зазвичай називаємо Фонд — так уже прийнято за 20 років. Громадська організація була заснована в Лубнах як науково-економічна структура підтримки малого і середнього бізнесу. На початку 2000-х ми працювали практично як бізнес-інкубатор. А після 2014 року муніципалітет Лубен запропонував нам долучитися до сталого розвитку міста.

Руслан Щербаков розповідає, що саме тоді команда почала системно працювати з питаннями енергоефективності та енергетичної безпеки.

— Коли всі говорили про енергоефективність, ми вже говорили про енергобезпеку. Ми навіть розробили локальний план енергобезпеки для Лубен — паралельно до місцевого енергетичного плану. На жаль, він досі залишається фактично єдиним таким документом в Україні.

У 2017 році до меморандуму про співпрацю приєдналися 24 громади та наукові організації. Сьогодні учасників уже понад 180.

За цей час фонд реалізував низку проєктів разом із NEFCO:модернізацію муніципального освітлення,оновлення систем водопостачання,автоматизацію процесів. Також встановлення сонячних станцій та модернізацію медичного комплексу у Лубнах.

Катлабузька громада і проблема «замкнутого кола»

Катлабузька громада приєдналася до проєкту «Самбрія» після початку повномасштабної війни.

— Проєкт був створений практично одразу після 2022 року, коли Іспанія долучилася до підтримки України. Ми почали працювати над муніципальними енергетичними планами, стратегіями екологічної безпеки та адаптації до змін клімату. За три роки реалізували близько 70 таких документів.

Руслан Щербаков називає енергетичну ситуацію у громаді типовою для сільського Півдня України, це саме залежність від централізованого електропостачання, відсутність локальної генерації та слабка резервна інфраструктура.

— Вони знаходяться поряд з Ізмаїлом, де постійно є прильоти та відновлення інфраструктури. Розумієте, як це працює.

Громада планує встановлення сонячних електростанцій на соціальних об’єктах, але головна проблема — не сама ідея, а перехід до реалізації.

«Для залучення фінансів потрібне техніко-економічне обґрунтування. А для ТЕО — знову ж таки потрібні фінанси. Замкнуте коло».

Саме для цього, за словами Щербакова, створюється «Проєктний навігатор» — платформа, яка має допомогти громадам: формувати портфель проєктів; готувати заявки; працювати з ТЕО; моніторити донорські програми; залучати експертів та бізнес.

Енергетичні спільноти: «громада – влада – бізнес»

Окремий блок розмови стосувався енергетичних спільнот.

Експерт переконаний, що в Україні цю тему часто сприймають занадто вузько.

— Якщо можуть існувати кластери з відходів, чому не можуть існувати енергетичні спільноти? Ми дуже недооцінюємо малий і середній бізнес, який треба долучати.

Він описує модель трикутника: громада; влада і бізнес.

Саме така модель, на його думку, здатна формувати енергетичні кластери та локальні альянси розвитку.

— Бізнес може бути провайдером рішень. Влада — допомагати фондами, землею чи нормативними рішеннями. А громадськість — бути ініціатором змін.

«Проблема номер один — це кадри»

Під час інтерв’ю Щербаков неодноразово повертається до головної проблеми українських громад.

«Проблема номер один — це кадри. Не фінанси».

За його словами, навіть сильні проєктні ідеї часто зупиняються через нестачу людей, які здатні і координувати процес і працювати з документами і формувати заявки, а також головне- шукати рішення.

— Якщо в громаді є 2–3 людини, які реально рухають розвиток — це вже дуже багато. У Катлабузькій громаді така команда є. І це вже плюс.

Водночас багато громад, на його думку, недооцінюють власні можливості.

— Фінансування знаходиться лише в кінці цих 12 кроків. Коли громада проходить шлях від політичного рішення до аналітики, часто виявляється, що частину рішень можна реалізувати власними ресурсами.

Чому енергомоніторинг важливіший за нову генерацію

Одним із ключових напрямків Щербаков називає енергомоніторинг.

— План — це стратегія. Але стратегію треба виконувати. І починати потрібно з розуміння того, що саме громада споживає і де втрачає ресурси.

Він згадує досвід Лубен, де після встановлення автоматизованої системи енергомоніторингу вдалося за рік заощадити близько 14% енергоресурсів міського бюджету.

Причини втрат були дуже простими.

— На стадіоні муніципальною водою мили машини таксисти. У дитячих садках на вихідні не закривали крани. У місті було близько 300 поривів на рік. Втрати води доходили до 60%.

Після аналізу даних місто почало впроваджувати невеликі, але ефективні рішення:

• індивідуальні теплові пункти;

• контроль споживання;

• ЕСКО-механізми;

• автоматизацію обліку.

— Пріоритет — найдешевше, а ще краще — безкоштовне.

Громадськість як ресурс

Ще одна важлива тема розмови — роль громадськості у розвитку громад.

Щербаков говорить про це доволі прямо.

«Голови громад дуже бояться громадськості. А насправді громадськість — це їхній інструмент».

Він згадує досвід громадської ради у Лубнах, через яку проходили складні рішення ще до винесення на сесію міської ради.

— Коли всі збиралися в одному залі — депутати, поліція, лікарі, громадськість — багато конфліктів вирішувалися ще до офіційного голосування.

На його думку, громадські організації сьогодні залишаються недооціненим ресурсом для громад: вони можуть бути грантоотримувачами, координувати проєкти , залучати експертів і працювати з донорами напряму.

Сьогодні Фонд працює не лише з енергетичними планами, а й із: місцевими планами управління відходами та кліматичною адаптацією, екоіндустріальними рішеннями та міжнародними проєктами Interreg.

Але головна думка інтерв’ю залишається незмінною:

«Громади дуже недооцінюють власні можливості»

І, можливо, саме це сьогодні є головним викликом для розвитку українських громад — не лише під час війни, а й після неї.

Інтерв’ю з президентом Регіонального центру економічних досліджень та підтримки бізнесу

Русланом Щербаковим було записане в межах магістерського дослідження

Central European University в особі Анни Рудзінської.

Дослідження присвячене темі:
«Відновлювана енергетика та енергетична стійкість громади в умовах воєнних перебоїв у постачанні енергії: кейс Катлабузької громади (Одеська область, Україна)».

У центрі дослідження — питання того, як українські громади можуть зміцнювати власну енергетичну стійкість через розвиток локальної генерації, енергоменеджменту та нових моделей співпраці в умовах війни.

Розмова вийшла значно ширшою за тему енергетики. Вона — про спроможність громад, кадровий дефіцит, роль бізнесу, громадськості та про те, чому розвиток часто починається не з грошей, а з людей і системного мислення.