Якщо світла не буде кілька діб: чи готова ваша громада?

Генератор у підвалі міської ради ще не означає, що громада готова до блекауту. Справжня перевірка починається з іншого запитання: скільки годин без зовнішньої електромережі працюватимуть вода, тепло, зв'язок, медицина та інші критичні служби?

Українські громади вже добре знають, що таке відключення електроенергії. За роки війни закуплені генератори, створені Пункти незламності, накопичений досвід аварійної роботи комунальних підприємств. Тому може здаватися, що до наступної складної зими ми вже більш-менш підготовлені.

Але спробуємо поставити питання інакше.

О 6-й ранку в громаді зникає зовнішнє електропостачання. Його немає 6 годин. Потім 12. Минає доба. Друга. Третя. Що на кожному з цих етапів продовжує працювати, а що зупиниться?

Саме відповідь на це питання, а не кількість придбаних генераторів, показує реальний рівень енергетичної стійкості громади.

І це вже не теоретичний сценарій. Підготовка України до опалювального сезону 2026/27 офіційно ведеться з урахуванням можливих атак на критичну інфраструктуру. Серед пріоритетів держави — резервне й альтернативне живлення, розподілена генерація та децентралізація теплопостачання. (Кабінет Міністрів України)

Не рахуйте генератори. Порахуйте години

У громади може бути десять, двадцять або п'ятдесят генераторів. Але сама по собі ця цифра майже нічого не говорить.

Візьмемо водоканал. Генератор є. Але чи здатний він запустити насосне обладнання під навантаженням? Скільки пального витрачає за годину? Який запас пального реально знаходиться на місці? Хто його підвозитиме, якщо АЗС не працюватимуть або дороги будуть ускладнені? Чи є другий генератор на випадок поломки першого? Хто його запускає о третій годині ночі?

Якщо генератор може працювати, але запасу пального вистачить на вісім годин, автономність цього об'єкта — приблизно вісім годин, а не «генератор є».

Саме так варто перевірити кожний об'єкт, без якого громада не може нормально функціонувати.

Що в громаді не має права зупинитися?

Це, мабуть, перше завдання, яке можна зробити без жодного гранту.

Необхідно визначити критичні функції громади. Не просто скласти перелік комунальних будівель, а відповісти: без чого через кілька годин почнуться серйозні проблеми для людей?

У одній громаді це будуть свердловини та насосні станції. В іншій — централізована котельня. Десь критичною є каналізаційна насосна станція. Потрібно врахувати медичні заклади, зв'язок, аварійні служби, місця підтримки населення та інші об'єкти, від яких залежить життєдіяльність конкретної громади.

Держава зараз окремо акцентує саме на тепло- і водопостачанні. Станом на серпень забезпеченість резервним живленням цих об'єктів по країні становила близько 75,6% від актуалізованої потреби, а регіонам поставлено завдання нарощувати резерв. (Кабінет Міністрів України)

Для кожного такого об'єкта громаді потрібно знати одну ключову цифру:

6 годин? 12? 24? 72? Скільки він реально працюватиме без зовнішньої мережі?

Вода може стати проблемою раніше за світло

Коли зникає електроенергія, люди насамперед бачать темну квартиру. Але для громади значно небезпечнішим може стати те, що відбувається з водою.

Насоси потребують електроенергії. Свердловини потребують електроенергії. Водовідведення також залежить від насосів. Якщо система має великі втрати, резервному джерелу доводиться витрачати дефіцитне паливо або накопичену електроенергію ще й на воду, яка просто не доходить до споживача.

Тому підготовка водоканалу до тривалого відключення — це не обов'язково купівля ще одного генератора. Іноді значно розумнішим першим кроком буде заміна найбільш неефективного насоса, автоматизація його роботи або ліквідація найбільших втрат води.

Тут працює дуже проста логіка: чим менше енергії потрібно системі для виконання критичної функції, тим легше забезпечити її автономну роботу.

Те саме потрібно зробити з теплом

Особливо небезпечна ілюзія: «Котельня газова, тому відключення електроенергії їй не страшне».

Насоси, автоматика, системи управління та інше допоміжне обладнання потребують електрики. Тому перевіряти потрібно не наявність палива, а можливість усієї технологічної системи працювати в аварійному режимі.

Саме тому під час нинішньої підготовки до зими уряд вимагає не тільки накопичувати паливо, а й перевіряти резервні системи теплопостачання, альтернативні джерела тепла та готовність персоналу діяти в надзвичайній ситуації. (Кабінет Міністрів України)

І тут є дуже простий тест: вимкніть зовнішнє живлення та подивіться, що відбудеться насправді.

Не на папері. Не за паспортом генератора. У реальному режимі роботи.

А що буде на другу добу?

Ось цього питання, на мою думку, громадам часто бракує.

Перші кілька годин можна пройти на акумуляторах і генераторах. Але на другій добі виникають зовсім інші проблеми: закінчується паливо, потрібно обслуговувати обладнання, заряджати засоби зв'язку, змінювати персонал, організовувати підвезення води, підтримувати вразливих мешканців.

Тому перевіряти потрібно не окремий генератор, а ланцюг життєзабезпечення.

Наприклад: генератор працює 24 години → для наступних 24 годин потрібне паливо → паливо потрібно доставити → транспорт також потребує пального → водій та відповідальний працівник мають бути доступні → зв'язок із ними має працювати.

Достатньо розірвати одну ланку — і вся добре підготовлена на папері система може зупинитися.

Саме тому держава вимагає від регіонів не тільки обладнання, а й командно-штабних навчань, аварійних запасів, підготовленого персоналу та чітких алгоритмів взаємодії. (Кабінет Міністрів України)

72 години: проведіть тест своєї громади

Я б запропонував кожній невеликій громаді зробити до зими одну дуже просту вправу.

Уявіть, що зовнішнього електропостачання немає 72 години.

Візьміть п'ять-десять критичних об'єктів і для кожного запишіть: що повинно працювати; яка мінімальна електрична потужність для цього потрібна; яке резервне джерело вже є; скільки годин воно реально працюватиме; який запас пального або енергії є на місці; хто відповідає за запуск та обслуговування; що робимо у випадку поломки; який один захід найбільше збільшить автономність об'єкта.

Після цього може виявитися цікава картина. Один об'єкт готовий працювати три доби. Другий — 18 годин. Третій має хороший генератор, але недостатній запас пального. На четвертому генератор є, але його давно не запускали під реальним навантаженням. А п'ятий узагалі не має резервного рішення.

Оце і буде реальна карта енергетичної стійкості громади.

Не кількість генераторів. Не кількість сонячних панелей.

Кількість годин, протягом яких громада здатна зберігати критичні послуги для людей.

А вже після цього потрібно говорити про інвестиції

Коли така карта є, зовсім інакше виглядає і список майбутніх проєктів.

Можливо, першочергово потрібен не великий сонячний проєкт, а додатковий резерв для насосної станції. Десь найкращою інвестицією стане акумулятор. Десь — новий енергоефективний насос. Для іншого об'єкта має сенс комбінація сонячної генерації, накопичення та резервного генератора. А великій системі теплопостачання, можливо, потрібна поступова децентралізація.

Тоді громада вже не говорить потенційному партнеру: «Дайте нам генератор».

Вона може сказати значно переконливіше:

«Цей об'єкт забезпечує водою 8 тисяч мешканців. Сьогодні його автономність — 12 годин. Нам потрібно довести її до 72 годин. Ми перевірили систему і знаємо, яке рішення для цього необхідне».